Як уникнути банкрутства: права кредиторів і нові можливості погашення боргу (Сергій Литвиненко)

До процедур банкрутства звертаються не лише представники бізнесу, але й фізичні особи. Господарські суди розглянули 3 363 таких справ щодо юридичних осіб та 2 744 – щодо фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте за стандартами ЄС в Україні почали активно впроваджувати ще й механізм превентивної реструктуризації.

Процедура превентивної реструктуризації вигідна для обох сторін

Завдяки відносно новій процедурі, що дозволяє зберегти компанію, вдається легше вирішити конфлікт між боржником і кредиторами. Для цього використовуються цивільноправові позасудові засоби. Підприємство таким чином уникає банкрутства та збереження працездатності, а кредитор отримує від боржника компроміс до того, як ситуація стане критичною.

За даними Міністерства юстиції України, вже 9 підприємств перебувають у процедурі превентивної реструктуризації, а для 6 затверджено відповідні плани.

Під час процедури діє гнучкий мораторій на примусове стягнення боргів чи виконання судових рішень, тобто сторони мають час для переговорів. За цей час боржник може узгодити відстрочку чи розстрочку виплат, домовитися про списання частини штрафних санкцій або навіть основного боргу, переглянути відсоткові ставки за кредитами або конвертувати борг у частку в статутному капіталі.

Якщо кредитор не поступається, законодавство дозволяє затвердити план через суд. Але в такому випадку важливо довести, що затверджені умови дадуть більше вигод, ніж ліквідація підприємства.

Головна порада для бізнесу – це своєчасність реагування. Превентивна реструктуризація ефективно працює лише коли у підприємства ще є часовий лаг та дієве ядро бізнесу. Якщо аналіз фінпоказників свідчить про високий ризик невиконання зобов’язань протягом найближчих місяців, саме цей момент є ідеальним для залучення профільних юристів, розробки антикризового плану та початку переговорного процесу з кредиторами.

У такому випадку кредитори природно побоюються втрати контроль над поверненням коштів. Однак, за словами Литвиненка, сучасне законодавство будує цю процедуру не як інструмент прощення боргів, а як суворо регламентований судом процес, де інтереси кредитора захищені.

Боржник, який обрав для себе цю процедуру, не може одноосібно нав’язувати власні умови. План може набрати чинність лише коли його підтримає більшість кредиторів та затвердить господарський суд.

Важливо, що жоден кредитор не може отримати в результаті реструктуризації менше, ніж він отримав би у разі негайного оголошення боржника банкрутом і розпродажу його майна на аукціоні.

Кредитор ще може бачити фактичний стан, коли боржник повністю розкриває свій майновий стан та доходи. Достовірність цих даних перевіряється незалежним арбітражним керуючим.

Навіть мораторій на задоволення вимог, який вводиться на період розробки плану, є строковим і не дозволяє боржнику вільно розпоряджатися заставним майном без згоди забезпеченого кредитора.

Якщо боржник порушить узгоджений графік виплат або спробує приховати нові активи, кредитори мають законне право ініціювати скасування плану реструктуризації через суд. Це негайно повертає їм право стягувати борг у повному обсязі або переходити до процедури примусової ліквідації майна боржника, що робить цей механізм контрольованим та безпечним для кредиторської сторони.